КОВПАК, КА,
Ковпак, ка, м.
1) Колпакъ, шапка. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак. Мет. 194.
2) Родъ посуды? Як я була в свого батька дівкою, то вмивалася з ковпака орілкою, а втиралася білою хустиною. Грин. III. 358. Ум. Ковпачо́к. Ізігнувся і підскочив, ще й поправив ковпачок. Чуб. V. 20.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 262.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
КОВТА́ТИ, ТА́Ю, ЄШ, →← КОВОРОТ, ТУ,